ПОНЯТТЯ СТРАТЕГІЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ЯК КОМПОНЕНТА КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНЯ

Abstract

Поняття «стратегічна компетенція» як компонент комунікативної компетенції справедливо вважається сьогодні, поряд з іншими її складовими, теоретичним фундаментом соціолінгвістики та низки інших споріднених наук і особливо тих, які вивчають взаємозв’язок мови і міжкультурного спілкування. Термін «стратегічна компетенція» з’явився в 1980 році. Його авторами були освітяни М. Кенейл і М. Свейн, які займалися проблемами викладання та оволодіння іноземними мовами. Дослідники створили модель комунікативної компетенції в єдності її чотирьох компонентів: граматичної, соціолінгвістичної, дискурсивної та стратегічної. Як вважали ці автори, стратегічна компетенція полягає у досконалому володінні стратегіями вербального та невербального спілкування, які можуть бути задіяними, щоб компенсувати зрив у ньому, викликаний наявними умовами ситуації спілкування, що його обмежують, або недосконалою компетентністю в одній або декількох сферах комунікативної компетенції і щоб підвищити ефективність процесу спілкування.