БІЛІНГВІЗМ ТА ДИГЛОСІЯ У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ КОМУНІКАТИВНОМУ ПРОСТОРІ

Abstract

Більшість українців – двомовні або багатомовні. Майже кожен мав певний контакт, якщо не навчання у школі (залежно від вікової групи та регіону), як українською, так і російською мовами. Мовні практики після здобуття незалежності включають перемикання кодів, чергування між двома мовами в одній розмові та непристосування – взаємодію, коли носії використовують свої улюблені мови. Аби ще більше стирати межі між українською та російською мовами, існує суржик – змішана українсько-російська мова. Це пейоративний ярлик, який часто використовують для позначення нестандартної, ламаної мови, але для деяких українців це – рідна мова. Ці складні умови створили середовище з різним ступенем двомовності та різними рівнями мовного володіння обома мовами. Населення східних регіонів України, яке часто зображують як російськомовне, здебільшого є двомовним, причому українська є другою вільною, але пасивною мовою.