МОТИВАЦІЯ В СТРУКТУРІ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Abstract

У статті розкривається зміст та сутнісні ознаки мотивації як складової емоційного інтелекту й рушійної сили професійно-особистісного зростання майбутніх учителів початкової школи. Визначено сутність понять «мотив», «мотивація», «самомотивація», описано механізм утворення мотиву та місце, яке посідають у цій схемі потреби й емоції. Охарактеризовано функції та види мотивації (зовнішня і внутрішня; позитивна і негативна; стійка і нестійка). Самомотивація трактується як здатність створювати в собі відповідні психоемоційні стани, які активізують бажання діяти, спонукають до діяльності, і використовувати енергію емоцій для досягнення бажаних результатів і успіху. Показано зв’язок самомотивації з вольовими процесами. Розглянуто алгоритм реалізації процесу самомотивації. Розкрито зміст поняття «прокрастинація», під яким розуміється звичка відтерміновувати важливі справи, які викликають негативні емоції, «на потім», що в підсумку призводить до негативних життєвих наслідків. Описано методи визначення актуальних цілей і побудови плану дій (SWOT-аналіз, метод SMART, метод Уолта Діснея), методи самомотивації (візуалізація результату у формі записів, фотографій, карти бажань, дошки візуалізації мрії; методи боротьби з прокрастинацією; афірмація як форма самонавіювання), які використовуються в роботі з майбутніми вчителями початкової ланки освіти з метою формування у них позитивної мотиваційної установки на успішну діяльність.