ПСИХОЛОГІЯ ФЕЙКОВИХ ЗІЗНАНЬ: ЧОМУ ЛЮДИ ЗІЗНАЮТЬСЯ В ТОМУ, ЧОГО НЕ РОБИЛИ

Abstract

Стаття присвячена дослідженню психологічних механізмів формування фейкових зізнань у кримінальному судочинстві. Актуальність проблеми зумовлена зростанням кількості виправдувальних вироків за результатами перегляду справ із застосуванням сучасних методів експертизи, що свідчить про наявність судових помилок через неправдиві зізнання. Мета дослідження полягає у виявленні й систематизації основних психологічних чинників, що сприяють формуванню фальшивих зізнань, а також у визначенні умов, за яких особа може дати неправдиве зізнання в учиненні злочину. У роботі використано комплексний підхід, що включає теоретичний аналіз наукової літератури, порівняльний аналіз підходів до оцінювання достовірності зізнань. Результати дослідження показують, що феномен фейкових зізнань має складну природу й виявляється у двох основних формах: добровільні зізнання, що виникають без зовнішнього примусу, і неправдиві зізнання під впливом психологічного тиску. Ключовими чинниками формування фейкових зізнань є дезінформація, психологічний тиск, стрес та особливості слідчих дій. Особливо вразливими до формування фейкових зізнань є неповнолітні й особи з психічними розладами. Практичне значення роботи полягає в можливості використання отриманих результатів для вдосконалення слідчої практики та запобігання судовим помилкам через урахування психологічних особливостей допиту й захист прав вразливих категорій осіб.