РОЗВИТОК САМОРЕГУЛЯЦІЇ УЧНІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ГОЛОВОЛОМОК

Abstract

Саморегуляція – це здатність людини свідомо керувати своїми емоціями, думками й поведінкою відповідно до поставлених цілей, норм чи умов середовища. Вона охоплює процеси контролю імпульсів, зосередження уваги, подолання стресу та підтримання внутрішньої рівноваги. У сучасних умовах саморегуляція стає важливим чинником психологічного добробуту, ефективної діяльності й адаптації до змін. У статті подано теоретичний огляд проблеми саморегуляції в роботах зарубіжних і вітчизняних учених. Описано результати опитувальника «Стилі саморегуляції поведінки» в учнів з особливими освітніми потребами. Також отримано інформацію щодо таких показників саморегуляції, як планування, моделювання, програмування, оцінювання результатів, гнучкість, самостійність. Проаналізовано можливості розвитку саморегуляції в умовах розв’язування головоломок. Головоломки розглядаються як ефективний інструмент розвитку довільної уваги, планування, контролю й оцінювання власних дій. Визначено характеристики головоломок, які дають змогу ефективно використовувати їх для підвищення загального рівня саморегуляції. Представлено психолого-педагогічні рекомендації з організації корекційних занять з використанням головоломок для учнів з порушенням слуху. Описано експериментальне дослідження, охарактеризовано методику проведення й отримані результати. Показано, що систематичне використання головоломок сприяє підвищенню рівня саморегуляції, розвитку гнучкості, формуванню внутрішньої мотивації до досягнення успіху. Зроблено висновок про доцільність упровадження головоломок у корекційну роботу для учнів з порушенням слуху як одного з ефективних способів формування навичок самоконтролю. Розроблено психолого-педагогічні рекомендації з організації корекційних занять з використанням головоломок для учнів з порушенням слуху.