РОЛЬ АРТТЕРАПІЇ В РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК У ДІТЕЙ З ООП

Abstract

У статті розглядається роль арттерапії в розвитку комунікативних навичок у дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивної освіти. З огляду на те що комунікація є ключовим фактором соціалізації, емоційного благополуччя й навчальної адаптації, підкреслено важливість пошуку ефективних методів підтримки дітей із мовленнєвими, когнітивними й емоційними порушеннями. Звернуто увагу на відсутність загальноприйнятого визначення терміна «діти з особливими освітніми потребами». Указано на зміщення акцентів у вживанні досліджуваного поняття від наявності відхилень до особливостей кожної окремої дитини. Визначено, що однією з найпоширеніших сфер порушень у дітей з особливими освітніми потребами є комунікативна. Розглянуто особливості комунікативних порушень у дітей з особливими освітніми потребами, зокрема обмеження у вербальній і невербальній взаємодії, складнощі в розпізнаванні й вираженні емоцій, а також недостатній розвиток соціальної взаємодії. Визначено необхідність пошуку ефективних методів розвитку комунікативних навичок у дітей з особливими освітніми потребами. Розглянуто арттерапію як потужний засіб, який використовує невербальні форми самовираження через творчість, створюючи безпечний простір для подолання комунікативних бар’єрів. Показано, що арттерапія в розвитку комунікативних навичок у дітей з особливими освітніми потребами дає змогу виражати свої думки, почуття й потреби без необхідності вербалізації, налагоджувати соціальні контакти через спільну творчу діяльність, знижувати тривожність, яка часто блокує комунікацію, розвивати навички чергування, звертання, реагування й ініціювання контактів, тренувати розуміння емоцій та інтенцій інших учасників взаємодії, формувати позитивний досвід соціальної взаємодії в безпечному середовищі. Наголошено, що ключовою перевагою арттерапії в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами є можливість індивідуалізації підходу, що дає змогу ефективно працювати з різними типами порушень. Обговорюються перспективи подальших досліджень, зокрема розроблення стандартизованих методик оцінювання результатів, вивчення поєднання арттерапії з іншими корекційними методами, а також упровадження новітніх технологій у практику арттерапії.