РЕЗИЛЬЄНТНІСТЬ ЯК СУБ’ЄКТИВНИЙ ЧИННИК ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Abstract

У статті розглядається проблема формування резильєнтності як ключової професійної компетентності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти в умовах трансформації системи вищої освіти України й викликів, спричинених військовим конфліктом. Основна увага приділена необхідності формування резильєнтності як ключової професійної компетентності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти. Наголошується на все більшій важливості стресостійкості, емоційної гнучкості й внутрішньої психологічної стабільності педагогів як основи ефективної професійної діяльності й гуманізації освітнього процесу. Автори акцентують увагу на високій стресогенності педагогічної праці, зумовленій як соціальними, так і професійними факторами, що підвищує ризики емоційного вигорання та професійної деформації. У дослідженні розкривається взаємозв’язок між якістю професійної підготовки майбутніх педагогів і розвитком таких особистісних якостей, як самоконтроль, емоційна врівноваженість, адаптивність, стресостійкість, резильєнтність. Підкреслюється роль освітнього середовища, міжособистісної взаємодії та підтримки з боку сім’ї й фахівців у формуванні комплексної психологічної компетентності студентів. Окрему увагу приділено викликам, що постають перед педагогами в умовах воєнного стану, зокрема загрозі емоційного вигорання, зниженню професійної мотивації й труднощам адаптації до постійних змін в освітньому середовищі. Проаналізовано чинники, що сприяють розвитку резильєнтності в студентському віці, зокрема роль психолого-педагогічної підтримки, особистісних характеристик і позитивного соціального середовища. Окреслено необхідність системної підтримки педагогів як у процесі професійної підготовки, так і під час подальшої діяльності. Запропоновано напрями покращення професійної підготовки майбутніх вихователів ЗДО через інтеграцію програм розвитку резильєнтності, технік саморегуляції та тренінгів з управління стресом в освітній процес закладів вищої освіти. Наголошено на необхідності системного підходу до формування цієї якості як одного з пріоритетних завдань сучасної педагогічної освіти.