РОЛЬ СЕНЗИТИВНОСТІ В ПРОЦЕСІ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ

Abstract

У статті розглянуто роль рівня сензитивності особистості в процесі соціальної адаптації. Соціальна адаптація трактується як здатність індивіда успішно інтегруватися в соціальне середовище демонструючи емоційну стійкість, саморегуляцію та гнучкість поведінки. Сензитивність, як психофізіологічна характеристика, визначає схильність особистості до посиленої реакції на зовнішні подразники. У ході емпіричного дослідження визначено відмінності між адаптивними й дезадаптивними особами. Застосовано методику діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса й Д. Даймонда, а також опитувальник емоційної креативності Дж. Ейврілла. Результати засвідчили, що особи з високим рівнем адаптації демонструють емоційну стабільність, активність у складних ситуаціях, здатність до конструктивного вираження емоцій і творчого вирішення проблем. Натомість дезадаптивні особи схильні до тривожності, емоційної нестабільності, зниження соціальної активності й уникнення міжособистісної взаємодії. Особлива увага приділяється ролі емоційної креативності як ресурсу подолання труднощів адаптації. Надано рекомендації щодо підвищення ефективності соціальної адаптації, зокрема розвиток саморегуляції, залучення до соціальної активності, практика релаксаційних технік і когнітивно-поведінкова терапія. Отримані результати підкреслюють важливість індивідуального підходу до розвитку адаптаційних ресурсів, особливо в роботі з молоддю й людьми з підвищеною сензитивністю.