ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ КОНФЛІКТОСТІЙКОСТІ У ПРАЦІВНИКІВ СУДУ

Abstract

Професійна діяльність у судовій сфері характеризується високим рівнем психологічної напруженості, зумовленої значною відповідальністю за ухвалення рішень, постійним впливом стресових факторів та необхідністю ефективного управління конфліктними ситуаціями. У статті наведено результати емпіричного дослідження психологічних механізмів формування конфліктостійкості у працівників судової системи України. Емпіричне дослідження дало змогу отримати комплексну картину досліджуваних феноменів та їх взаємозв’язків. Аналіз даних, отриманих від 72 респондентів (працівників апарату суду), показав низку важливих закономірностей, які потребують детального розгляду як з погляду їх статистичної значущості, так і з позицій теоретичного осмислення в контексті сучасних підходів до психології конфлікту та професійного стресу. Установлено статистично значущий негативний кореляційний зв’язок між стресостійкістю та конструктивною поведінкою в конфліктах, що підтверджує ключову роль управління стресом у формуванні конфліктостійкості. Виявлено парадокс самооцінки – невідповідність між суб’єктивними оцінками конфліктостійкості та об’єктивними показниками, що вказує на необхідність розвитку професійної рефлексії. Гендерний аналіз показав, що жінки оцінюють свою конфліктостійкість вище за чоловіків, що відображає соціально-культурні особливості самосприйняття. Практичні рекомендації містять розробку програм розвитку стресостійкості, корекції самосприйняття та гендерно чутливих підходів до професійного розвитку судових працівників.