НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ БАТЬКІВ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Abstract

У статті проаналізовано вплив світоглядних позицій та національної ідентичності батьків на формування психологічної стійкості дітей старшого дошкільного віку в умовах сучасних соціокультурних викликів. Здійснено огляд наукових підходів до визначення феномену психологічної стійкості, визначено особливості сімейного середовища як детермінанти цього процесу. Проведено детальний аналіз наукових досліджень, присвячених проблематиці психологічної стійкості в умовах воєнного стану, який підтверджує актуальність та важливість дослідження проблеми психологічної стійкості дітей старшого дошкільного віку в науковому й практичному аспектах. Сформульована основна мета статті – на основі аналізу наукових підходів та емпіричних даних визначити ключові складники поведінки дорослого, що здатні забезпечувати формування та підтримувати психологічну стійкість дитини старшого дошкільного віку в умовах повномасштабної війни, з особливим акцентом на світоглядних позиціях і питаннях національної ідентичності; проаналізувати результати опитування батьків з метою оцінки рівня готовності українських батьків до виконання цієї функції в умовах сім’ї. На основі емпіричного дослідження схарактеризовано ключові світоглядні установки батьків, що забезпечують розвиток стійкості дитини. Обґрунтовано, що світогляд батьків, зокрема їх ставлення до свободи, відповідальності, цінностей гідності та національної ідентичності, є ресурсом формування здатності дитини адаптуватися до життєвих викликів. Показано зв’язок між внутрішньою стійкістю родини та гуманітарною безпекою суспільства. Зроблено висновки, що в умовах повномасштабної війни сім’я, як базовий соціальний інститут, набуває пріоритетного значення і відповідальності у формуванні здатності дитини зберігати внутрішню рівновагу, довіру до світу, опору на себе і своїх близьких. Тому формування психологічної стійкості в умовах родинного виховання – це не лише умова індивідуального благополуччя дитини, а й внесок у майбутню суб’єктність громадянина, здатного діяти відповідально, вільно та гідно в умовах викликів.