КОНФЛІКТНІСТЬ ТА АГРЕСИВНІСТЬ ЯК ПРОЯВИ ДЕСТРУКТИВНИХ СТАНІВ ОСОБИСТОСТІ: ТЕОРЕТИЧНИЙ І ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТ

Abstract

У статті висвітлено проблему конфліктності й агресивності як проявів деструктивних станів особистості, що мають як диспозиційний, так і ситуативний характер. Досліджено відмінність між агресивністю як стійкою особистісною властивістю, що зумовлює схильність до ворожого реагування, та агресією як конкретним поведінковим актом, спрямованим на завдання шкоди іншому. Акцент зроблено на подвійній природі конфліктності: у конструктивному вимірі вона може сприяти розвитку особистості, стимулювати пошук альтернативних рішень і вдосконалення комунікативних навичок, проте в деструктивних формах набуває руйнівного характеру, провокуючи ескалацію напруженості та руйнацію соціальних зв’язків. Підкреслено, що особливого значення набуває аналіз внутрішніх і зовнішніх детермінант конфліктних форм поведінки, адже поєднання індивідуально-психологічних особливостей і соціальних умов визначає перебіг та наслідки конфліктної взаємодії. Проаналізовано можливості профілактики агресивності та конфліктності через застосування групових психотерапевтичних практик, що моделюють соціально значущі ситуації і створюють простір для безпечного вираження емоцій, усвідомлення деструктивних реакцій та набуття досвіду толерантної комунікації. Зроблено висновок про ефективність використання арттерапії, когнітивно-поведінкових технік, методів ненасильницької комунікації та тренінгів соціально-психологічної компетентності як засобів розвитку конфліктостійкості, формування навичок саморегуляції і запобігання ескалації міжособистісних суперечностей. Важливим аспектом є також застосування профілактичних програм, орієнтованих на розвиток емоційного інтелекту та формування конструктивних моделей поведінки у стресових умовах, що сприяє збереженню психологічного благополуччя та гармонізації соціальної взаємодії.