ПЕДАГОГІЧНЕ ПАРТНЕРСТВО СІМ’Ї ТА ШКОЛИ В ЗМІЦНЕННІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ДІТЕЙ ДО КІБЕРБУЛІНГУ

Abstract

Стаття присвячена дослідженню проблеми зміцнення психологічної стійкості дітей до кібербулінгу в умовах інтенсивного розвитку цифрових технологій і розширення комунікацій у віртуальному просторі. Кібербулінг розглядається як одна з форм психологічного насильства, що здійснюється з використанням інформаційно-комунікаційних технологій і чинить довготривалі негативні наслідки для емоційного стану, самооцінки й соціальної адаптації дитини. У статті обґрунтовано, що ефективна протидія цій загрозі можлива за умови реалізації педагогічного партнерства сім’ї та школи, яке передбачає узгоджену, взаємодоповнювальну діяльність батьків і педагогів.Також вивчено сутність педагогічного партнерства як інтегративного процесу, спрямованого на формування безпечного психологічного середовища, розвиток у дітей навичок саморегуляції, емоційної стійкості, критичного мислення й соціальної компетентності. Проаналізовано психолого-педагогічні підходи до розуміння феномена психологічної стійкості та чинників, що сприяють її підвищенню в умовах онлайн-комунікації. Окреслено практичні аспекти взаємодії між школою та сім’єю: спільне проведення профілактичних заходів, тренінгів із навчання безпечного користування інтернетом, налагодження постійного зворотного зв’язку між учасниками освітнього процесу, своєчасне реагування на випадки кібербулінгу.У дослідженні використано методи аналізу й синтезу наукових джерел, порівняльний і системний підходи, що дало змогу сформулювати рекомендації щодо вдосконалення партнерської взаємодії батьків і педагогів. Результати можуть бути впроваджені в діяльність закладів загальної середньої освіти, використані шкільними психологами, соціальними педагогами, класними керівниками й батьками з метою профілактики кібербулінгу та розвитку психологічної стійкості учнів початкових класів.