СЕМАНТИЧНІ РІЗНОВИДИ ПРИСЛІВНИКОВИХ ПРЕДИКАТІВ СТАНУ

Abstract

На думку сучасних мовознавців прислівники, які виконують функцію (як типову чи вторинну) прислівникового складеного присудка у двоскладному реченні та прислівникового складеного головного члена односкладного речення, є формально-граматичними корелятами предикатів стану [3,С. 110 – 114; 4, С. 93 – 94; 2, С. 50; 6, С. 326 – 327]. І.Р. Вихованець назвав їх відприслівниковими дериватами-предикатами стану і відвів їм центральне місце у складі предикатів стану, попри те що традиційно виразниками стану вважають дієслова, хоч семантика стану для них є периферійнішою, ніж семантика дії [1, С. 98 – 99]. У його концепції стан належить до периферії семантики дієслова, але предикати стану набувають динамічних (процесуальних) характеристик [1, С. 98 – 99]. Ідея про центральність відприслівникових дериватів-предикатів стану у структурі предикатів стану сьогодні домінує в українській теоретичній граматиці.