АКСІОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ СУСПІЛЬСТВА І ПРИРОДИ

Abstract

Протиріччя у системі “людина-природа" виникли з моменту появи людини на Землі, над подоланням яких замислювались ще стародавні філософи Аристотель, Зенон, Цицерон та інші. Вони вважали, що людина повинна жити у злагоді з природою, тому що є її частиною. Френсіс Бекон зауважував, що природу перемагають, тільки скоряючись її законам, а Шарль Монтеск'є зробив актуальний для наших часів висновок: природа діє завжди повільно, її дії ніколи не бувають насильницькими, навіть у своїх продуктах вона потребує поміркованості, коли її підкоряють, вона виснажується і залишену силу використовує на самовідтворення, при цьому цілком втрачає свою продуктивну здатність і творчу могутність.