ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В ДІТЕЙ ІЗ РОЗЛАДАМИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРА ПІД ЧАС ГРУПОВИХ ЗАНЯТЬ ЗА ДЕНВЕРСЬКОЮ МОДЕЛЛЮ РАННЬОГО ВТРУЧАННЯ

Abstract

У статті проаналізовано психологічні механізми формування соціальної взаємодії в дітей із розладами аутистичного спектра (далі – РАС) в процесі групових занять за Денверською моделлю раннього втручання (Early Start Denver Model, ESDM). Актуальність дослідження зумовлена зростанням потреби в упровадженні ефективних групових форматів раннього втручання в умовах дошкільних закладів, що сприяють розвитку соціальної залученості та комунікативних навичок дітей з РАС. На основі теоретичного аналізу сучасних наукових досліджень та узагальнення практичного досвіду роботи з дітьми раннього й дошкільного віку розкрито специфіку впливу групового навчального середовища на розвиток соціальної взаємодії. Визначено складники соціальної поведінки, які виявляються найбільш чутливими до групового формату занять, зокрема спільну увагу, ініціативність у взаємодії, наслідувальні дії та емоційну залученість. Особливу увагу приділено аналізу психологічних механізмів, що лежать в основі позитивних змін у соціальному функціонуванні дітей з РАС у межах ESDM, зокрема механізмам соціального наслідування, мотиваційного залучення, сенсомоторної інтеграції, соціального підкріплення та формування спільної уваги. Показано, що структуроване групове середовище створює додаткові можливості для соціального моделювання та природного закріплення соціально значущих форм поведінки. Окреслено перспективи впровадження групового формату ESDM у практику дошкільних закладів освіти та його потенційний вплив на формування соціальної компетентності дітей із розладами аутистичного спектра.