ВОЛИНЬ У ХІХ СТОЛІТТІ ЯК РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР КУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО ЕТАПУ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОДЕРНОЇ НАЦІЇ

Abstract

У статті здійснено комплексне дослідження Волині ХІХ ст. як важливого регіонального культурного центру, що відігравав помітну роль у становленні модерної української нації на культурологічному етапі національного відродження. На основі сучасної історіографії, архівних матеріалів, міждисциплінарних студій та локальних досліджень показано, що Волинь була не периферією українського культурного розвитку, а динамічним простором взаємодії освітніх, конфесійних, етнокультурних та урбаністичних процесів. Особливу увагу приділено ролі освітніх осередків, насамперед Кременецького ліцею, гімназій Луцька та Житомира, василіанських шкіл, які стали інтелектуальними платформами для формування нового покоління української інтелігенції. Важливим елементом регіональної культурної інфраструктури був Городоцький музей барона Ф. Р. Штейнгеля, що перетворився на один із перших центрів збереження, дослідження та популяризації історико-культурної спадщини Волині. Проаналізовано вплив етноконфесійної мозаїки регіону на формування локальних культурних практик, а також окреслено роль міських центрів Житомира, Луцька, Острога та Дубна в процесах модернізації культурного простору Волині. Доведено, що український рух у регіоні формувався на основі поєднання народної традиції, освітньої мобільності, етнографічних досліджень і міжрегіональних зв’язків, що забезпечило поступовий перехід від культурницького до політичного етапу національного відродження. Зроблено висновок, що Волинь була важливим складником всеукраїнського процесу формування модерної нації, а її культурний ландшафт потребує подальшого системного осмислення.