СІМ’Я І ДИТИНА В УМОВАХ ВІЙНИ: ПСИХОСОЦІАЛЬНА ПІДТРИМКА ЗА МОДЕЛЛЮ МІЖНАРОДНОЇ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ ДИТИНИ

Abstract

Статтю присвячено теоретичному аналізу психосоціальних потреб дітей, підлітків і сімей в умовах війни та обґрунтуванню можливостей застосування Міжнародної програми розвитку дитини (ICDP) як моделі підтримки в кризових обставинах. На основі узагальнення даних українських досліджень показано, що значна частина дітей демонструє ознаки психологічної травматизації, прояви тривожності, порушення саморегуляції та поведінкові труднощі. Водночас сім’ї стикаються з емоційним виснаженням, втратою стабільності, зниженням ресурсності та погіршенням батьківсько-дитячої взаємодії. У роботі висвітлено ключові завдання психосоціальної підтримки та підкреслено важливість міждисциплінарних підходів, що поєднують психологічні, соціальні й освітні інтервенції. Окрему увагу приділено арттерапевтичним методам як гнучкому інструменту емоційної стабілізації та відновлення зв’язку між дитиною й дорослим. Додатково в межах теоретичного аналізу було розглянуто потенціал Міжнародної програми розвитку дитини (International Child Development Programme, ICDP) як інноваційної моделі роботи з батьками та опікунами. Аналіз програми дав можливість оцінити її застосовність у контексті воєнних і посткризових умов, зокрема щодо розвитку усвідомленого батьківства, зміцнення емоційного контакту між дорослим і дитиною, формування навичок чуйного догляду та розгортання фасилітативної роботи із сім’ями. Проаналізовано концептуальні засади ICDP, які побудовані на принципах емоційно-напoвненої взаємодії, чутливого реагування та підтримувального діалогу. Зроблено висновок про доцільність інтеграції цієї моделі в роботу із сім’ями, що пережили травматичні події, з огляду на її гуманістичний характер, культурну адаптивність і потенціал впливу на якість батьківсько-дитячих стосунків.