САМОЕФЕКТИВНІСТЬ ЯК ПРОЯВ ДИЛЕМИ «БУТИ ЧИ ЗДАВАТИСЯ» В СТРУКТУРІ ОСОБИСТІСНОЇ ЗДІЙСНЕННОСТІ

Abstract

У статті розглянуто взаємозв’язок самоефективності, сенсожиттєвих орієнтацій, самоставлення та особистісної здійсненності в аспекті дилеми «бути чи здаватися». Акцентується, що самоефективність є результатом внутрішньої боротьби між справжньою впевненістю у своїх силах (бути) та прагненням продемонструвати цю впевненість оточенню (здаватися), і ця боротьба є важливою складовою частиною особистісного зростання та самореалізації. Представлено теоретико-емпіричний аналіз взаємозв’язку між вказаними феноменами. Встановлено, що висока суб’єктивна оцінка ефективності не завжди супроводжується глибинним відчуттям здійсненності, тобто реальним переживанням гармонії між внутрішнім і зовнішнім світом. Указується, що особистість може «здаватися ефективною», демонструвати соціально бажану активність, відповідальність і компетентність, але при цьому не відчувати власної здійсненності, не усвідомлювати справжніх мотивів і цілей власної діяльності. Підкреслюється, що таке розходження між зовнішньою ефективністю і внутрішнім переживанням «Я є» відображає «акторську» динаміку сучасної особистості, коли суб’єкт реалізує рольові моделі успішності, не завжди співвідносні з його справжніми цінностями. Встановлено, що показники самоставлення та сенсожиттєвих орієнтацій репрезентують інший полюс цієї дилеми, а саме «бути». Наголошується, що саме їх взаємодія створює фундамент для переживання автентичності, що є суттю особистісної здійсненності. Обґрунтовано доцільність розроблення практичних рекомендацій для зміцнення внутрішніх ресурсів, спрямованих на утвердження в особистості позиції «бути» через підвищення відчуття контролю та збереження творчої енергії за умов стресу.