АВТОМАТИЗОВАНЕ ПРИЙНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ РІШЕНЬ: МЕЖІ ДОПУСТИМОГО ТА ЗАГРОЗИ ДЛЯ ПРАВ ОСОБИ

Abstract

У статті досліджується проблема автоматизованого прийняття адміністративних рішень у публічному управлінні крізь призму визначення меж його допустимого застосування та впливу на забезпечення прав особи. Обґрунтовується, що впровадження алгоритмічних систем сприяє підвищенню ефективності та швидкості управлінських процесів, однак водночас створює ризики формалізації адміністративної діяльності та звуження процесуальних гарантій. Проаналізовано співвідношення автоматизованих рішень із принципами належної адміністративної процедури, зокрема правом особи бути вислуханою, брати участь у процедурі та ефективно оскаржувати прийняті рішення. Встановлено, що відсутність чітко визначених правових меж автоматизації та недостатній рівень прозорості алгоритмів ускладнюють реалізацію зазначених прав. Виявлено основні ризики автоматизованого прийняття адміністративних рішень, серед яких: непрозорість алгоритмів, відсутність індивідуального підходу, складність визначення відповідальності та обмеження доступу до ефективного захисту прав особи. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання, зокрема в частині визначення меж автоматизації, забезпечення людського контролю та підвищення прозорості адміністративних рішень.