Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://dspace.megu.edu.ua:8443/jspui/handle/123456789/2580
Назва: ДОЦІЛЬНІСТЬ ТА ЗАГРОЗИ ЗАСТОСУВАННЯ НЕГЛАСНИХ ЗАХОДІВ ОДЕРЖАННЯ ІНФОРМАЦІЇ
Інші назви: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Рівне, 23-24 вересня 2021 року)
Автори: Бабіков, О. П.
Ключові слова: інформація
докази
доказування
кримінальне право
кримінальний процес
учасники кримінального процесу
свідчення
кримінальна відповідальність
судочинство
Дата публікації: 2021
Видавництво: Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука. Видавничий дім "Гельветика"
Бібліографічний опис: Бабіков О. П. Доцільність та загрози застосування негласних заходів одержання інформації / О. П. Бабіков // Актуальні проблеми юридичної науки та практики у XXI столітті : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Рівне, 23-24 верес. 2021 р.). - Рівне : Видавн. дім «Гельветика», 2021. - С. 116-119.
Серія/номер: Право;
Короткий огляд (реферат): Негласне одержання інформації розглядається як одна з най- давніших, ефективних форм доказування, що надає можливість, завдяки фіксуванню на технічні носії, відтворити перед учасниками кримінального процесу аутентичну картину подій, що відбувалися. Без ризиків невірного сприйняття чи поганої пам’яті, що характерне для свідчень особи, переформатування одержаних відомостей слідчим, яким після сприйняття інформації вона відображається на паперових носіях вже з урахуванням його особистості, власного досвіду, настрою, ставлення до подій. З другого боку, негласні заходи одержання інформації обмежують гарантовані міжнародними актами та національним законодавством права і свободи людини, відбувається втручання у її приватне життя, таємницю спілкування, порушується недоторканість житла та інші права і свободи, що визначають зміст і спрямованість діяльності держави. При цьому слід пам’ятати, що не завдання кримінального судочинства (викриття осіб, що вчинили кримінальні правопорушення, притягнення їх до кримінальної відповідальності), а саме утвердження і забезпечення прав і свобод людини визначено головним обов’язком держави у ст. 3 Конституції України.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): https://dspace.megu.edu.ua:8443/jspui/handle/123456789/2580
Розташовується у зібраннях:АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ ТА ПРАКТИКИ У ХХІ СТОЛІТТІ

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Бабіков О. П..pdf765.4 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.