Abstract:
Негласне одержання інформації розглядається як одна з най- давніших, ефективних форм доказування, що надає можливість, завдяки фіксуванню на технічні носії, відтворити перед учасниками кримінального процесу аутентичну картину подій, що відбувалися. Без ризиків невірного сприйняття чи поганої пам’яті, що характерне для свідчень особи, переформатування одержаних відомостей слідчим, яким після сприйняття інформації вона відображається на паперових носіях вже з урахуванням його особистості, власного досвіду, настрою, ставлення до подій. З другого боку, негласні заходи одержання інформації обмежують гарантовані міжнародними актами та національним законодавством права і свободи людини, відбувається втручання у її приватне життя, таємницю спілкування, порушується недоторканість житла та інші права і свободи, що визначають зміст і спрямованість діяльності держави. При цьому слід пам’ятати, що не завдання кримінального судочинства (викриття осіб, що вчинили кримінальні правопорушення, притягнення їх до кримінальної відповідальності), а саме утвердження і забезпечення прав і свобод людини визначено головним обов’язком держави у ст. 3 Конституції України.
