Abstract:
Однією з основних проблем правового регулювання у сфері запобігання домашньому насильству в Україні є відсутність чіткого законодавчого розмежування повноважень суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання домашньому насильству. Так, завдання щодо реалізації заходів по запобіганню домашньому насильству покладено на низку суб’єктів, які підвідомчі різним органам державної влади або місцевого самоврядування (недержавні установи та організації не підвідомчі нікому взагалі). Разом з тим, для здійснення ефективного запобігання домашньому насильству є необхідним щоб кожний суб’єкт здійснення такої протидії виконував чіткі задачі, які на нього покладено та вчинював дії, що знаходяться в його компетенції. При цьому, головною умовою такої взаємодії є насамперед те, що кожний суб’єкт запобігання домашнього насильства під час вчинення тих чи інших дій не дублював дії вчиненні іншим суб’єктом. Таким чином, є необхідним, щоб межі компетенції суб’єктів запобігання домашньому насильству було чітко встановлено на рівні підзаконних нормативно-правових актів.
