Abstract:
Ні для кого в Україні сьогодні не є секретом, що ті чи інші керівники правоохоронних органів, намагаючись вислужитись перед своїми «покровителями», з тих чи інших політичних партій, інколи «закривають очі» на окремі порушення при затриманні осіб, здійснення щодо них оперативно-розшукових заходів чи негласних слідчо-розшукових заходів, утримання роками безпідставно вказаних осіб у слідчих ізоляторах і т. ін. Але коли в середині ХХІ століття у центрі столиці діє слідчий ізолятор, який офіційно припинив існування у 2003 році, це викликає справжній шок. Так, відповідно до статті 4 Закону України «Про попереднє ув’язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний
захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби право-
порядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
