Abstract:
Актуальність теми дослідження пов’язана з необхідністю захисту українських лісів від хижацького використання, незаконних рубок, а також інших правопорушень. Одним із дієвих шляхів вирішення даного завдання є підвищення ефективності норм відповідальності за порушення лісового законодавства, яке характеризується наявністю значного числа нормативно-правових актів, які часто суперечать та дублюють один одного. В таких умовах доцільно звернутися до історичного досвіду, накопченого в різні часи, а особливо в період існування Київської Русі. Підводячи підсумки даного дослідження необхідно вказати, що юридична відповідальність за порушення лісового законодавства формувалася протягом достатньо довгого часу, а її основою стали першоджерела права – звичаї, традиції, обряди, які являли собою норми поведінки, встановлені спільнотою, під якою розумілось плем’я, громада, суспільство. В подальшому ці первісні норми права вплинули на зміст Руської Правди, в якій пройшов процес їх трансформації у правові звичаї, пов’язані з охороною дубів та інших видів дерев.
