РОЗШИРЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ СЛІДЧИХ ОРГАНІВ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ПІДКУПУ ВИБОРЦІВ ВІДПОВІДНО ДО ЗМІН У КРИМІНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ

Abstract

Однією з ознак демократичного вектору розвитку держави є можливість її громадян впливати на формування органів державної влади й органів місцевого самоврядування шляхом реалізації свого виборчого права. Необхідно зазначити, що в цілому у нашій державі створені відповідні умови для дотримання законності під час виборів: на законодавчому рівні закріплений комплекс нормативно-правових актів, які відповідають міжнародним стандартам гарантування конституційних виборчих прав громадян, забезпечено активну участь у виборчому процесі міжнародних спостерігачів та представників громадських організацій тощо. Втім, як показали минулі виборчі перегони, це не стало на заваді значній кількості виборчих порушень, серед яких підкуп виборців та інших учасників виборчого процесу набув подекуди масового характеру та міг суттєво вплинути на реальні результати голосування. Водночас розслідування таких злочинів відзначалося надзвичайною складністю через цілу низку факторів: від високого ступеня їхньої латентності та небажання співпрацювати зі слідством осіб-учасників через матеріальну зацікавленість останніх до значних ускладнень із документуванням таких протиправних діянь, оскільки попередня редакція ст. 160 КК України («Підкуп виборця, учасника референдуму») суттєво обмежувала процесуальні можливості слідчого через надто м’які санкції. Питання про необхідність посилення санкцій даної норми неодноразово піднімалося як на законодавчому рівні, так і на рівні діяльності громадських організацій.