Abstract:
На порозі ХХІ століття перед професорсько-викладацьким складом стоїть завдання, підготувати науковця нового типу. Хоч добре усвідомлюємо, що немає рецепту, як стати хорошим науковцем. Таких приписів не існує. Адже кожна наука має свої особливості. Є скажімо науки такі як математика, фізика – це постійна конкуренція, адже щоб бути першим потрібно постійно конкурувати. Тому видається найперше завдання донести до аспірантів те, щоб вони у своїх майбутніх дисертаціях не дотримувалися принципу об’єктивності. Чому ми схильні до такої думки, а тому, що це абсолютна дурниця і в це ніхто не вірить. Хтось займає одну позицію, хтось іншу, а об’єктивність , як правило, знаходиться десь між ними. Така об’єктивність, на нашу думку, не завжди є об’єктивною. Хороший дослідник свідомий у своїй суб’єктивності і легко в цьому зізнається.