Abstract:
На сьогоднішній день значну кількість праць вчених присвячено дослідженню питанням адміністративної та фінансово-правової відповідальності, втім у правозастосовчій практиці виникають реальні ситуації одночасного застосування до винної особи до адміністративної та фінансово-правової відповідальності у вигляді штрафу в порушення ст. 61 Конституції України, якою закріплено один із загальних принципів права, а саме що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Яскравим прикладом такої ситуації є притягнення фізичної особи-підприємця (далі – ФОП) до відповідальності за ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч. 3 ст. 41 Кодексу України по адміністративні правопорушення за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що буде розглянуто у даних тезах. На даний час наявна проблема, що в судах існують спори стосовно того чи є штраф, встановлений ст. 265 КЗпП України адміністративним штрафом чи фінансовою санкцією, а з цього вже витікає питання подвійного притягнення до фінансово-правової та адміністративної відповідальності. Оскільки фінансово-правові санкції правової наукою розглядаються як структурні елементи норми фінансового права, то виникає питання, чому у ст. 265 КЗпПУ вказано, що штрафи, накладення яких передбачено ч. 2 цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 ГК України. Отже, законодавець таким чином натякає, що фінансово-правові санкції є дещо ширшим поняттям, яке може виходити за рамки предмету фінансового права. Таким чином, неврегульованість та недослідженість питання правової природи фінансових санкцій за нефінан- сові правопорушення і зумовлює актуальність зазначеного дослідження.
