Abstract:
Право на відпочинок є одним з основних соціальних прав і свобод людини та громадянина. Право працівника на щорічну відпустку є невіддільною частиною його правового статусу та гарантією забезпечення його конституційного права на відпочинок. Надання щорічної відпустки спрямовано на тимчасове призупинення виконання трудових функцій та обов’язків працівника з метою відновлення та збереження його здоров’я і працездатності, а також задоволення власних життєвих потреб, інтересів, та всебічного розвитку особистості. На відміну від права на працю, яке належить до природних та невідчужуваних прав першого покоління, право на відпочинок прийнято вважати правом другого покоління, попри те, що воно обумовлено фізичною потребою організму людини у відпочинку. Відповідно до статті 24 Загальної Декларації Прав Людини, кожна людина має право на відпочинок та дозвілля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня й на оплачувану періодичну відпустку. Дане право забезпечується шляхом надання працівникам визначеної кількості календарних днів безперервного відпочинку з оплатою.
