ЕТИЧНЕ ВЧЕННЯ НІМЕЦЬКОГО ФІЛОСОФА Й ПЕДАГОГА Й. ГЕРБАРТА

Abstract

Система Й. Гербарта центрована на педагогіці (що визначає переважну увагу до нього саме істориків педагогіки й психології, а не істориків філософії). Відповідно, метафізично-теоретичні конструкції (власне, й психологія) відіграють у нього, як справедливо зазначає В. Куренний, «прагматико-гіпотетичну, інструментальну і допоміжно-евристичну роль відносно практичних (у першу чергу педагогічних) завдань» [3, с. 17]. Філософію (або метафізику) він розглядає як «обробку понять, необхідних у будь-якій науці» – не в розумінні вольфіанської гри в дефініції, а в розумінні своєрідного шліфування висхідних гіпотез і розв’язання попередніх протиріч.