Abstract:
В Україні в останні десятиріччя в освітній галузі відбуваються значні зміни, що пов’язані із впровадженням інклюзивної форми навчання осіб із особливими освітніми потребами як освітньої моделі, яка реалізує конституційні права людини, зокрема права на здобуття освіти за місцем проживання, а отже, права на проживання у родині. Це підтверджуються такими державними документами, як Конституція України (cт. 53), Законами України «Про освіту», іншими нормативно-правовими актами, зокрема наказ МОН «Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання», Проєкті концепції розвитку освіти України на період 2015-2025, Державний стандарт початкової освіти та інші. Ці документи є своєрідною гарантією для дітей з особливими освітніми потребами щодо забезпечення відповідного освітнього середовища, необхідного для розвитку і соціалізації. До того ж реформування системи освіти (Концепція Нова українська школа), спрямована на розвиток творчої особистості, передбачає створення умов, які допоможуть дітям здобути освіту відповідно до їхніх індивідуальних особливостей психофізичного розвитку (В. Бондар, Л. Вавіна, С. Гончаренко, І. Єременко, В. Засенко, І. Зязюн, О. Киричук, С. Максименко, В. Синьов, Є. Соботович, В. Тарасун, Л. Фомічова, М. Шеремет та ін.).
