Abstract:
Революційні події 1905 року в Російській імперії подарували надії українській інтелігенції нарешті побачити газети та журнали рідною мовою. С. Єфремов у мемуарах «Про дні минулі. Спогади» згадував, що оселя відомого громадського діяча, видавця, публіциста та мецената Є. Чикаленка в Києві об’єднала українську інтелігенцію, котра не гаючись взялася за роботу, щоб налагодити випуск власних україномовних газети та журналу. Учасники зібрань у Є. Чикаленка, зокрема, Б. Грінченко, С. Єфремов, М. Левицький, Є. Симиренко, В. Леонтович та ін., хотіли розв’язати це питання швидко, буквально за кілька днів. Оголошений 17 жовтня 1905 року царський маніфест нібито надавав їм такі можливості, оскільки згідно цього документа цензуру в Росії було скасовано. Насправді все це виявилося ілюзією, цензура й далі існувала, тому видавати україномовні видання не дозволялося.
