Abstract:
Розвиток мовлення дитини дошкільного віку є однією з найскладніших справ у педагогічній теорії і практиці. Рідне слово відіграє надзвичайно потужну пізнавально-розвивальну роль у формуванні життєвого (зокрема, мовленнєвого) досвіду людини, становленні її духовного світу, загальної культури й інтелекту. Розвиток суспільних відносин у період воєнних випробувань, вимагає швидкої адекватної відповіді особистості на виклики сьогодення, вміння вибудовувати ефективну комунікацію. Засади окреслених вмінь і навичок закладаються в дошкільному дитинстві. Успішне їх формування неможливе без оволодіння дитиною культурою мовлення, зокрема, звуковою. Звукова культура мовлення – полічинниковий утвір, який охоплює фонетичну правильність мовлення (сприймання та розрізнення фонем на слух, артикуляцію звуків, звуковимову); загальні мовленнєві навички (дихання, дикцію, темп і ритм мовлення, силу голосу, наголос) та орфоепічну правильність мовлення (відповідність унормованій літературній вимові).