Короткий опис(реферат):
Держави, у складі яких перебували етнічні українські землі, закономірно намагались поширити на підвладній їм території вплив того конфесійного центру, на який вони орієнтувались. Річ Посполита та Росія, католицький Рим та православна Москва вбачали свої стратегічні інтереси в контролі над українським суспільством, яке було позбавлене власної національно-церковної опори. Найбільш відчутно реагували на зміну державного підпорядкування й відповідної церковної орієнтації ті специфічні інституції, що набули розвитку саме в структурі православ’я та католицизму, – монастирі. Їх функціонування органічно вплетене в найрізноманітніші галузі не лише церковного, але й суспільного розвитку.