Abstract:
Правозастосування завжди займало особливе місце серед елементів механізму правового регулювання та, відповідно, на відміну від дотримання, виконання і використання, має низку специфічних властивостей, які розкривають його зміст, характер, внутрішню структуру, призначення, коло суб’єктів та форму. Максимально повного уявлення про правозастосування можна досягти шляхом комплексного з’ясування значення та цінності правозастосування як форми вияву права, як юридичної категорії, як різновиду юридичної діяльності, як способу управління суспільством, як різновиду індивідуально-правового регулювання та як засобу реалізації суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.