Abstract:
ХХI століття розпочалось вивченням, за допомогою кібернетичних методів, взаємозв’язку динаміки, кінетики і інформації в полімерних системах. Встановлено, що макромолекули можна трактувати як перетворювачі інформації в енергію та запам’ятовуючі пристрої. Розгляд дисипації енергії макромолекулами привів до створення молекулярної кібернетики на основі якої встановлено, що на них записаний «вічний» текст: молекули полімеру можуть вступати у хімічні реакції з молекулами оточуючого середовища, не втрачаючи при цьому цілісність, та збільшувати число способів динамічного самовпорядкування. Тобто, макромолекули, які вже володіють певним запасом інформації, можуть, шляхом взаємодії, збільшувати його. Це відкриває можливості прогнозувати, аналізувати та напрямлено регулювати технологію виготовлення і модифікації властивостей полімерних систем.