РИСИ НЕОКЛАСИЦИЗМУ В ПОЕМІ ЮРІЯ КЛЕНА «ПРОКЛЯТІ РОКИ»

Abstract

Ліро-епос про Голодомор відзначається строкатістю стильових тенденцій, зумовленою різними «темпоральними координатами» творів і соціальним бекґраундом авторів. Тож при дослідженні текстів цієї тематичної групи важливо враховувати специфіку художнього напряму, адже вона впливає на авторську позицію у трактуванні подій Великого голоду. Так, у поемі «У РА НА» Ю. Тарнавського помітна, здавалося б, парадоксальна щодо реалій 1932–1933 рр. постмодерна іронія, «вістря» якої спрямоване на винуватців трагедії. М. Руденко в поемі «Хрест» часто звертається до неоромантичної естетики, внаслідок чого події Великого голоду проєктуються крізь призму концепції двоєствіття й виступають каталізатором для ідеалістичних змін у характері героїв. Метамодерний «нахил» поеми «Голодомор» Н. Виноградської сприяє показу подій 1932–1933 рр. в аспекті взаємодії різних часових площин, акцентуючи на глибині завданої шкоди, котра «вкоренилася» на рівні психологічних патернів нації.