Короткий опис(реферат):
На тлі індустріалізації, ускладнення організаційної структури суспільства та посилення підприємницької активності населення протягом ХХ і в ХХІ ст. триває активне зростання кількості й розмаїття ергонімів – власних назв установ, закладів, організацій, підприємств, об’єднань громадян тощо. У мовознавстві ж цю групу онімів тільки починають детально й комплексно досліджувати. Серед україністів цю групу онімів уже аналізували О. Белей, Ю. Дідур, О. Карпенко, Н. Кутуза, Н. Лєсовець, О. Сидоренко, С. Шестакова та ін., зосереджуючись на регіональному, структурно-семантичному та функційному вимірах. Мета нашого дослідження – окреслити динаміку української ергонімії в контексті сучасної державної політики та її стан з погляду відповідності мовним нормам.