Короткий опис(реферат):
The article presents an overview of the theoretical foundations of virtual exchange or telecollaboration as
a practice implemented through computer-mediated communication, with the help of which there is interaction
between people located in remote areas. From the point of view of learning foreign languages, it is a powerful
tool that involves the formation of a number of competencies, in particular, intercultural and communicative
ones. In addition, virtual exchange is considered a cost-effective way of language learning that can replace
physical mobility programs. In recent years, models of virtual exchange within the framework of the Lingua
Franca approach have developed in response to important global issues. There are two styles of communication
in virtual exchange: synchronous, which occurs in real time, and asynchronous, which occurs with a time delay.
Also, this article examines three types of pedagogical mentoring, which are designed to guide and coordinate
the interaction and cooperation of students during virtual exchange sessions. Mentoring practice in the course
of preparation for the event is aimed at anticipating and mitigating potential problems that may arise in
the process of virtual interaction. Mentoring during a virtual exchange event includes a variety of practices,
such as mentoring on technical issues, role rotation, collaboration, asking for clarification, discussing content,
linguistic and telecollaborative adaptability, etc. Pedagogical mentoring observed after the video conference
aims to survey students about their acquired experiences and conclusions, which can be informative for
coordinators to review and take into account to improve further virtual interaction. // У статті представлено огляд теоретичних засад віртуального обміну або телеколаборації як
практики, що реалізується через комп’ютерно-опосередковану комунікацію, за допомогою якої відбувається взаємодія між людьми, що перебувають на віддалених територіях. З погляду вивчення іноземних мов, це потужний інструмент, який передбачає формування низки компетентностей, зокрема
міжкультурної та комунікативної. Крім того, віртуальний обмін вважається ощадливим способом
вивчення мови, який може замінити програми фізичної мобільності. Останнім часом моделі віртуального обміну в рамках підходу Lingua Franca розвивалися у відповідь на важливі глобальні проблеми. Існує два стилі спілкування у віртуальному обміні: синхронне, яке відбувається в реальному
часі, та асинхронне, яке здійснюється із затримкою в часі. Також у цій статті розглядаються три
типи педагогічного менторства, які призначені для спрямування й координації взаємодії та співпраці
студентів під час сесій віртуального обміну. Менторська практика в процесі підготовки до події має
на меті передбачення й пом’якшення потенційних проблем, які можуть виникнути під час віртуальної взаємодії. Менторство впродовж заходу віртуального обміну передбачає різноманітні практики,
наприклад наставницькі вказівки щодо технічних питань, чергування ролей, співпраці, прохання про
роз’яснення, обговорення змісту, мовної та телеколаборативної адаптивністі тощо. Педагогічне менторство, яке спостерігається після відеоконференції, має на меті провести опитування студентів про їхній набутий досвід і висновки, які можуть бути інформативними для координаторів, щоб
переглянути та врахувати їх для вдосконалення подальшої віртуальної взаємодії.
