Abstract:
Стрімкий економічний розвиток, особливо у ХХ столітті, призвів до появи та поширення багатьох негативних екологічних явищ, таких як забруднення й деградація природного середовища, незворотні зміни у екосистемах, погіршення якості життя людини, виснаження природних ресурсів. Водночас у суспільстві постійно зростають соціальні очікування щодо якості навколишнього природного середовища як простору, в якому існує людина та де здійснює свою господарську діяльність. Протягом останніх декількох десятків років суспільний дискурс щодо регулювання еколого-економічних відносин відбувається з погляду відповідальності перед майбутніми поколіннями у контексті концепції сталого розвитку.
Процеси суспільного відтворення відбуваються у природному середовищі, використовуючи його ресурси, а ринок не здатен сформувати механізми, які б обмежували негативні наслідки цієї діяльності та врахували б інтереси усіх учасників еколого-економічних відносин, як з точки зору масштабів залучення до процесу суспільного відтворення природних ресурсів, так і з погляду гарантування отримання людьми високоякісних суспільних благ від природного середовища.
