Abstract:
Проблема закону розподілу випадкових похибок спостережень (ВПС) все ще є невирішеною. В 1809 р. знаменитий німецький математик К. Ф. Гаусс, на припущенні нормальності ВПС створив перший у світі
спосіб математичного моделювання, названий ним методом найменших квадратів (МНК) [1]. Цей метод виявився вкрай вчасним і потрібним, для бурхливого розвитку науки і техніки, яким прославився ХІХ вік. В той же час робота Гаусса [1] показала наскільки важливою є фундаментальна аксіома відносно дійсного закону розподілу. В ХІХ столітті спостереження були ручними, неавтоматизованими і вони гарно підкорялись закону Гаусса. Деякі вчені вважали, що відкрито новий закон природи і цей закон
означає нормальність ВПС. Проте сам Гаусс в [1] попередив, що «ніхто не може знати, яким насправді буде закон розподілу ВПС, якщо, спостереження продовжувати до нескінченності». Це є усвідомленням того, що істина нескінченна як і число π. І дійсно, з розвитком техніки обсяги спостережень збільшувались, деякі з них стали автоматизованими, як, наприклад, експеримент [2], ВПС в якому мали нечувані, відмінні від нуля ексцеси, що ніяким чином не підтверджувало закон Гаусса. В експерименті
[2], обсяг якого склав 4810 спостережень ексцес ВПС склав +6.00 ± 0,06 в той час як нормальні спостереження мають нульовий ексцес.
