ПОШУК ІСТИНИ В ЮРИДИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ І МАТЕМАТИЧНА ТЕОРІЯ ПЕРЕВІРКИ ГІПОТЕЗ

Abstract

В книзі «Суренж» [1] відомі рівненські історики В. О. Дем’янов і О. А. Андрєєв описують систему волхвівської влади, як стрижня організації всього життя у слов’ян в до князівську епоху в величезній державі з центром Суренж, нині Рівне. Про це говорять грандіозні підземелля на яких стоїть нині наше місто, з тунелями до Пересопниці, Острога, Хотині – як великого порту на знаменитому шляху «із варягів у греки». Оскільки волхви були надзвичайно обдарованими, високоморальними, обізнаними і духовно досконалими істотами, то їх влада користувались високим авторитетом у підданих. Волхви свято вірили в непорушність волі Всевишнього. Одним із головних богів був тоді Бог Род (Брахмо). Від нього пішли в українській мові слова родина, рідня. До речі сказати, імена цих двох богів є основою числення в такий абсолютно ідеалістичній науці як математика. Всевишній в математиці має знак «О» - все і нічого, Брахмо – це перша істота нашого світу, що має позначку «1» і згідно з Ведами за 100000 років створив архітектуру Всесвіту. В основі судової практики влади в офісі волхвів лежали три принципи: їх відповідність законам Господнім (тобто духовність, правда і справедливість покарання). В математичній теорії перевірки гіпотез, яка розроблена геніями від математики Джоном фон Нейманом і Карлом Пірсоном, найбільше значення має вибір правильної фундаментальної гіпотези. Зазначимо, що юридична практика це не що інше як перевірка тих чи інших гіпотез відносно причин злочину, злочинця і потерпілих. Для древньої влади волхвів фундаментальна гіпотеза була правильною, бо дійсно «начало премудрості – це страх Господній». Правильність фундаментальної гіпотези ніколи не приводить до катастрофічних випадків – це випливає із теорії Неймана Пірсона. Заміна фундаментальної гіпотези законом по людському «римському» зразкам означає не що інше як викинення Бога на помийку.