Abstract:
Повість Івана Франка «Для домашнього вогнища» була написана в 1892 році і, за визначенням літературознавців, належить до жанру психологічної прози з елементами соціальної критики. У повісті І. Франко аналізує проблеми сімейного життя, зокрема питання зради, моральних випробувань та їх впливу на стосунки в родині. Головним мотивом твору є конфлікт між матеріальними та духовними цінностями. Письменник через образи героїв досліджує моральні дилеми, які виявляються в подружньому житті, торкаючись теми людської гідності. Ці проблеми актуальні в усі часи і написана вона була з такою майстерністю, що її високо оцінили сучасники письменника, зокрема Я. Каспарович, М. Грушевський, Б. Вислоух. На сьогодні є багато досліджень про твір [1, 3, 4]. Н. Тодчук [3] зосереджується на дослідженні хронотопу роману, вказуючи на багатошаровість простору й часу у творі, що показує складність внутрішніх переживань героїв та їхні соціальні особливості. Авторка підкреслює роль міського простору та професійної багатомовності у формуванні динаміки сюжету та характерів. А. Швець [4] акцентує увагу на кримінальному сюжеті та його зв’язку з психологічним аналізом характерів героїв, досліджуючи моральні та етичні проблеми, що виникають в умовах злочину і покарання. Швець розкриває те, як Франко використовує кримінальний сюжет для заглиблення у внутрішній світ персонажів, відображаючи катарсис через моральну боротьбу.
