ЛЮБЛІНСЬКА УНІЯ 1569 Р. ТА ГАДЯЦЬКА УГОДА 1658 Р. ЯК ВТРАЧЕНИЙ ШАНС УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

Abstract

У статті проаналізовано з державно-правової точки зору процес укладення Люблінської унії 1569 р., роль представників українських земель: Волині, Київщини, Брацлавщинни у підписанні унії. Констатовано, що українські княжі роди були активними суб’єктами переговорного процесу, відстояли усі власні інтереси – економічні, духовно-культурні, станові привілеї. Розглянуто зміст правових документів, котрі визначали статус Волині та Київщини у майбутній Речі Посполитій, однак ідеї автономного статусу земель українською стороною не висловлювалося. // The article analyses the process of Lyublin`s Treaty conclusion (1569) from the state and legal point of view, defines the role of representatives of Ukrainian territories (Volyn, Kiev and Bratslav regions) in its signing. It is established, that the Ukrainian princes’ clans were the active subjects of negotiations, defended all own interests – economic, cultural, class privileges. The article studies the legal documents that determined status of Volyn and Kyiv regions in future Rzeczpospolita, however Ukrainian side did not proposed the ideas of autonomous status of Ukrainian territories.